понеділок, 7 січня 2013 р.

Конституційні права і свободи людини і громадянина. 

Отже ми:
навели приклади основних прав і свобод людини і громадянина;
поясниди юридичний зміст окремих прав і свобод людини і громадянина;
оцінили важливість реалізації прав і свобод і виконання обов’язків.

Стаття 53.  Кожен має право на освіту.
     Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність  і  безоплатність  дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої  освіти  в
державних і комунальних навчальних закладах; розвиток  дошкільної, повної загальної середньої,  позашкільної,   професійно-технічної, вищої і  післядипломної  освіти,  різних  форм  навчання;  надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

     Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя  і  здоров'я довкілля та  на  відшкодування  завданої  порушенням  цього  права шкоди.
     Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким  не  може  бути
засекречена.

Стаття 49. Кожен  має  право  на  охорону  здоров'я,  медичну допомогу та медичне страхування.
     Охорона  здоров'я  забезпечується  державним    фінансуванням відповідних    соціально-економічних,    медико-санітарних       і оздоровчо-профілактичних програм.
     Держава створює умови для ефективного і доступного  для  всіх громадян  медичного  обслуговування.  У  державних  і  комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога  надається  безоплатно; існуюча мережа таких закладів  не  може  бути  скорочена.  Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий  рівень  длясебе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

      IV група.  Соціально- культурні права.



     Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
     Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням  скороченого робочого  дня  щодо  окремих  професій  і  виробництв,  скороченої тривалості роботи у нічний час.
     Максимальна тривалість робочого часу,  мінімальна  тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та  святкові дні, а  також  інші  умови  здійснення  цього  права  визначаються законом.